1. Слово пророче про Вавилон, висказане Ісаїєм, сином Амосовим:
2. Підійміть знамено воєнне на верху гори, кликнїть голосно, махнїте рукою, щоб наступали на ворота сих вельмож!
3. Я дав приказ тим, що їх вибрав; я покликав сильних, щоб довершили гнїв мій, радїючи славою, яку даю їм.
4. Ось, окрик по горах, наче великої товпи людей, гомін зворушених царів та народів зібраних разом: Господь сил чинить перегляд боєвого війська!
5. Поприходили здалека, від краю неба - і Господь і знаряддя гнїву його, щоб збурити ввесь край.
6. О, ридайте, бо день Божий ближиться, - як опустошуюча сила рукою Всемогущого.
7. Тим то руки в кожного зомлїли, в кожної людини серце заниває.
8. Зжахнулись; судороги й болї схопили їх, нїби породїлю; стуманївши, глядить одно на одного, лиця в них зажарілись.
9. Наступає день Господень, день гнїву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на нїй.
10. Небесні зорі й сьвітила не дають із себе сьвітла; сонце, сходючи, темнїє, й місяць не сьвітить сьвітлом своїм.
11. Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв.
12. Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське.
13. Тим то я потрясу небом, і земля порушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його.
14. Тодї кожний, - мов серна, що за нею гонять, мов вівцї, пустопаш лишені, - розбігнесь поміж народ свій, шукати ме сховища в землї своїй;
15. Але кого стрінуть, той пробитий буде, кого схоплять, від меча погибне.
16. Дїток їх вбивати муть в їх перед очима; домівки їх пограбують, жінок збесчестять.
17. Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі.
18. Луки їх вбивати муть малечу, не пощадять плоду в матері в утробі, око їх дїтей не пожалує.
19. І Вавилон, царстов окрасу, гордощі в Халдеїв, поверне Бог у нїщо, як Содом-Гоморру.
20. Там осадник не осяде з роду та й до роду; нї Араб шатра розложить, нї пастух там із стадом буде спочивати.
21. Нї! звіррє пустиннє буде його залягати, а доми наповняться пугачами; жити муть там струсї, косматі малпи скакати.
22. Шакалі вити муть у домівках їх, і гієни по роскішних замках.