1. Вісїм год було Йосії, як він настав царем, а трийцять і один рік царював у Ерусалимі. Матїр його звали Едида Адаївна, з Бозкафи.
2. І чинив він те, що було Господеві до вподоби, й ходив як раз дорогою предка свого Давида й не хибив з неї нї праворуч, нї лїворуч.
3. У вісїмнайцятому ж роцї царя Йосії послав царь писаря Шафана, сина Азаліїного, Мешулламенка, у храм Господень, повелїваючи:
4. Ійди до первосьвященника Хелкії, нехай він перелїчить гроші, що приношено в храм Господень, і що сторожі порогові зібрали від народу,
5. І нехай передадуть їх наставникам ремісників, приставленим до храму Господнього, а сї нехай роздадуть їх робітникам в дому Господньому на направу попсованого в храму,
6. Теслям, каменотесам та мурарям, та й на закуп дерева й тесаного каміння до направи храму;
7. Однакже не требувати від них рахунку з грошей переданих у їх руки, бо вони орудують чесно.
8. І сказав первосьвященник писареві Шафанові: Я знайшов книгу закону в дому Господньому. І подав Хелкія Шафанові книгу, й той читав її.
9. І вернувся писарь Шафан до царя, й здав цареві справу, говорючи: Слуги твої взяли гроші, що знайшлись у храму, й передали їх наставникам над роботами, приставленим до храму Господнього.
10. І оповідав писарь Шафан цареві: Сьвященник Хелкія дав менї книгу. І читав її Шафан перед царем.
11. Почувши царь слова книги закону, роздер одежу на собі.
12. І повелїв царь сьвященникові Хелкії та Ахикамові Шафаненкові, та Ахборові Михеєнкові, та писареві Шафанові, та Асаїї, слузї царському, говорючи:
13. Ійдїте й поспитайте Господа за мене й за нарід і за всю Юдею що до слів сієї книги, що знайдено; великий бо гнїв Господень запалав на нас за те, що батьки наші не слухали словес книги сієї, щоб так притьма чинити, як нам приписано.
14. І пійшов сьвященник Хелкія з Ахикамом, Ахбором, Шафаном й Асаїєю до пророчицї Олдами, жони Шаллумової, сина Тикви Хархасенка, доглядника одеж, - жила ж вона в Ерусалимі, в другій частї - й розмовляли вони з нею.
15. І промовила вона до них: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Скажіте чоловікові, що вас до мене послав:
16. Тако глаголе Господь: Ось я наведу лихо на се місце й на осадники його, - всї погрози в книзї, що прочитав царь Юдейський.
17. За те, що покинули мене та й кадять иншим богам, щоб мене підпалювати на гнїв усїма вчинками рук своїх, запалав гнїв мій проти місця сього та й не погасне.
18. Цареві ж Юдейському, що вас послав поспитати Господа, скажіте: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, що до слів, які ти чув:
19. Що твоє серце помякшало й ти впокорився перед Господом, як почув єси, що я висказав проти сього місця й осадників його, що вони викличуть страх і прокляттє, та що роздер єси одежу на собі й плакав передо мною, за се й я вислухав тебе, - говорить Господь.
20. Оце ж я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти спочнеш в твойму гробовищі в мирі, а очі твої не побачать всїх злигоднїв, що я наведу на се місце. І принесли вони цареві відповідь.