39. І відійшовши трохи подалі, Він упав долілиць і почав молитися: «Отче Мій, якщо це можливо, хай обмине Мене ця чаша страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
40. Повернувшись до Своїх учнів, Ісус побачив, що вони сплять. І звернувся тоді Ісус до Петра: «Хіба ж не могли ви лише однієї години не спати?
41. Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло — немічне».
42. І знову Ісус відійшов убік і почав молитися: «Якщо ж не обмине ця чаша страждань Мене, якщо доведеться Мені пити з неї, то нехай збудеться воля Твоя!»
43. Коли Ісус повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їхні поважчали.
44. Ісус залишив їх утретє і, відійшовши осторонь, знову молився про те ж саме.
45. Коли Він повернувся до учнів Своїх, то мовив: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Час настав, коли Сина Людського віддадуть до рук грішників.
46. Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник Мій наближається!»
47. Поки Ісус це казав, з’явився Юда, один з дванадцятьох апостолів, а з ним разом і великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали головні священики та старійшини.