25. Оскільки той не мав, чим сплатити борг, цар наказав продати його разом з жінкою, дітьми та майном, що той мав, аби повернути гроші.
26. Тоді слуга впав на коліна і почав благати: „Зажди трохи і, клянуся, я поверну все!”
27. І змилосердився цар, простив той борг і відпустив його.
28. Коли слуга пішов, то знайшов одного зі своїх побратимів, який був винен йому сто динарів, схопив того за горло і сказав: „Поверни все, що винен мені!”
29. Той упав на коліна й почав благати: „Зажди трохи, і я поверну все!”
30. Але перший слуга відмовив, пішов і кинув його за грати на весь час, аж доки не сплатить борг.
31. Коли інші слуги побачили, що сталося, то дуже обурились і пішли розповіли про все хазяїну.
32. Цар покликав того слугу й мовив до нього: „Ти — негідний рабе! Я простив тобі весь твій борг, бо ти благав мене!
33. То хіба ти не мусив так само виявити милосердя до свого побратима, як я це зробив?”
34. І, розгнівавшись, він звелів покарати слугу і тримати у в’язниці, аж доки той не сплатить усе вповні.