17. Якщо ж він відмовиться вислухати, розкажи про все церкві. Якщо ж він і церкву не послухає, то стався до нього як до безбожника чи збирача податків.
18. Істинно кажу вам: коли ви судитиме на землі, те буде судом Божим, а коли ви обіцятиме прощення тут на землі, то буде прощення від Господа.
19-20. І ще істинно кажу вам: якщо двоє з вас тут на землі погодяться про щось і молитимуться про це, хоч би що то було, воно буде здійснене для них Отцем Моїм Небесним. Бо там, де двоє чи троє збираються разом в ім’я Моє, Я теж буду серед них».
21. Тоді Петро підійшов до Ісуса й сказав: «Господи, скільки разів я маю прощати свого брата, коли він грішить проти мене, може, сім разів?»
22. Ісус йому відповів: «Кажу тобі, що не лише сім разів. Ти мусиш прощати його навіть коли він согрішить проти тебе сімдесят сім разів!
23. Отже, Царство Небесне подібне до царя, який вирішив упорядкувати рахунки зі своїми слугами.
24. І як тільки він почав це робити, привели до нього боржника, який був винен десять тисяч талантів.
25. Оскільки той не мав, чим сплатити борг, цар наказав продати його разом з жінкою, дітьми та майном, що той мав, аби повернути гроші.
26. Тоді слуга впав на коліна і почав благати: „Зажди трохи і, клянуся, я поверну все!”
27. І змилосердився цар, простив той борг і відпустив його.
28. Коли слуга пішов, то знайшов одного зі своїх побратимів, який був винен йому сто динарів, схопив того за горло і сказав: „Поверни все, що винен мені!”
29. Той упав на коліна й почав благати: „Зажди трохи, і я поверну все!”
30. Але перший слуга відмовив, пішов і кинув його за грати на весь час, аж доки не сплатить борг.
31. Коли інші слуги побачили, що сталося, то дуже обурились і пішли розповіли про все хазяїну.
32. Цар покликав того слугу й мовив до нього: „Ти — негідний рабе! Я простив тобі весь твій борг, бо ти благав мене!
33. То хіба ти не мусив так само виявити милосердя до свого побратима, як я це зробив?”
34. І, розгнівавшись, він звелів покарати слугу і тримати у в’язниці, аж доки той не сплатить усе вповні.