15. Не існує нічого такого, що ввійшовши ззовні в людину, могло б опоганити її. Але заплямувати людину може тільки те, що виходить із неї.
16. [Той, хто має вуха, нехай почує!»]
17. Коли Ісус залишив натовп і ввійшов у дім, учні запитали Його про цю притчу.
18. І Він відповів: «Невже ви не зрозуміли? Невже не ясно, що людину не може заплямувати ніщо з того, що входить у неї ззовні?
19. Бо їжа потрапляє не до серця, а до шлунку, і потім виходить геть». (Так Він проголосив будь-яку їжу чистою, або придатною для вживання).
20. Потім Ісус додав: «Людину поганить те, що виходить із неї.
21-22. Адже це зсередини, з людського серця виходять лихі думки та блуд, грабіжництво, вбивство, перелюб, жадність, злоба, брехня, непристойність, заздрість, наклеп, пиха й дурість.
23. Усе це зло йде зсередини й робить людину нечистою (перед Богом)».
24. Залишивши те місце, Ісус подався до околиць Тира. Він бажав, щоб ніхто не довідався про Його прихід, тож Він увійшов у дім, але так і не зміг утаїтись.
25. Одна жінка, в якої дочка була одержима нечистим, почула про Ісуса, прийшла і впала перед Ним на коліна.
26. Жінка не була єврейкою, а була родом з сирійській Фінікії. Вона благала Ісуса вигнати біса з її дочки.