5. Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
6. Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.
7. У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах.
8. Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.
9. І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»
10. Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.
11. Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.
12. Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?»
13. У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!»
14. «За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»
15. Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
16. Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ солдат.
17. Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок.
18. І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
19. І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві.