56. Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом».
57. Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»
58. Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»
59. Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї».
60. Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень.
61. Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене».
62. Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.
63. Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його.
64. Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк, назви того із нас, хто вдарив Тебе!»
65. І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.
66. Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання.
67. Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите.
68. І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді.
69. Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».
70. Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти — Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є».
71. І тоді вони мовили: «Навіщо нам іще якісь додаткові свідчення? Ми самі все чули від Нього Самого!»