32. Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».
33. Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть».
34. Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре: ще й півень не проспіває уранці, ти тричі зречешся Мене».
35. І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого».
36. Ісус продовжував: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч.
37. Бо кажу вам, що сказане у Святому Писанні мусить збутися зі Мною:„І вважатимуть Його за злочинця”. Ісая 53:12Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».
38. Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо».
39. Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним.
40. Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам».
41. Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися:
42. «Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
43. І з’явився перед Ним Ангел з Небес і зміцнив Його сили.
44. Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові.
45. Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем.
46. Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».
47. Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
48. Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?»
49. Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?»