9. Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри.
10. Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим.
11. Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками.
12. Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
13. Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
14. Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
15. Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними?
16. Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим”».Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
17. Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:„Той камінь, що будівельники відкинули,став наріжним каменем?” Псалми 118:22
18. Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
19. Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.