12. Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
13. Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
14. Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
15. Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними?
16. Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим”».Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
17. Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:„Той камінь, що будівельники відкинули,став наріжним каменем?” Псалми 118:22
18. Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
19. Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
20. Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу зарештувати Христа.
21. Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий.
22. Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»
23. Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів:
24. «Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
25. Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».