16. А тут же перед нами дочка Авраамова, яку сатана тримав зв’язаною протягом вісімнадцяти років. То як же не звільнити її від цих пут у суботу?»
17. Як Він це сказав, усім супротивникам Його стало соромно, а весь натовп радів усім чудесним діянням Ісусовим.
18. Він говорив: «До чого подібне Царство Боже? З чим його порівняти?
19. Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік садить у своїй городині. Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево — з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
20. І далі вів Ісус: «З чим іще порівняти Царство Боже?
21. Воно подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна, і залишає так, поки все тісто зійде».
22. Ісус ходив містами й селами й навчав людей. Шлях Його лежав до Єрусалиму.
23. Один чоловік запитав Його: «Господи, чи врятовані будуть лише кілька чоловік?» Ісус відповів:
24. «Докладайте всіх зусиль, щоб увійти в вузькі ворота, які ведуть до Раю Господнього, бо чимало буде тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможе.
25. Колись станеться так, що Господар встане й зачинить браму, а ви тоді стоятимете знадвору й почнете стукати й казати: „Господи, відчини нам двері!” Але Він відповість: „Я вас не знаю”.
26. Ви скажете: „Разом з Тобою ми їли й пили, Ти навчав нас на вулицях наших міст”.
27. А Він скаже вам: „Я не знаю, звідки ви прийшли. Йдіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно”.
28. Ви будете ридати й скреготіти зубами від болю, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова і всіх пророків Царства Божого, але самі ви будете викинуті геть.
29. І прийдуть люди зі сходу й заходу, з півдня й півночі й сядуть на свої місця за столом у Царстві Божому.
30. І затямте: хто нині перший, буде тоді останній, а хто зараз останній, буде тоді перший».