1. Усім рабам, які працюють під тяжким ярмом невіруючих панів, слід вважати володарів своїх гідними усілякої пошани, щоб не ганьбити ім’я Боже і вчення наше.
2. Ті ж раби, які мають хазяїв віруючих, не повинні зневажати їх, бо вони — брати у вірі. Їм слід служити ще завзятіше, оскільки ті, на кого вони працюють — брати у вірі, яких вони повинні любити.Наставляй і навчай людей чинити так!
3. Якщо деякі люди навчають інакше і не згодні з благотворними вченнями Господа нашого Ісуса Христа і з ученням про істинне служіння Богові,
4. то вони — самовдоволені і нічого не розуміють. Вони мають хвору пристрасть до суперечок і словоблудства, від яких виникають заздрість, сварки, наклепи, лукаві підозри
5. і постійна колотнеча поміж людьми. Вони спантеличені й позбавлені істини, та вважають, що служіння Богові — це шлях до наживи.
6. Звісно, служіння Богові й насправді є великим багатством, але тільки коли воно приносить задоволення людині від того, що вона вже має.
7. Бо ми нічого не принесли в цей світ, і то зрозуміло, що нічого не заберемо з собою.
8. Маючи що поїсти і в що вбратися, будемо щасливими з цього.
9. Хто хоче збагатитися, потрапляє у пастку спокуси й безлічі безглуздих та шкідливих бажань, які штовхають людей на лихо й загибель.
10. Бо любов до грошей — корінь усілякого зла. Деякі люди у своєму потягу до них відійшли від справжньої віри й завдали собі багато горя і болю.
11. Ти ж, чоловіче Божий, уникай усього цього. Веди праведне життя і борись за служіння Богу, за віру, любов, довготерпіння й лагідність.