1. Ніколи не докоряй старшому, а вмовляй його, наче батька свого. З молодими ж чоловіками поводься, наче з братами.
2. Стався до старших жінок, як до матерів, а до молодших — як до сестер, з цілковитою чистотою і повагою.
3. Піклуйся про вдів, які насправді потребують допомоги.
4. Якщо вдова має дітей чи внуків, то нехай вони насамперед навчаються побожно дбати про свою власну родину, і так вони віддадуть належне своїм батькам, бо то бажано Богові.
5. Вдова, яка насправді потребує допомоги — самотня, про яку немає кому подбати, тільки на Бога покладає вона свою надію. День і ніч вона молиться, благає Бога допомогти їй.
6. Вдова ж, яка живе в своє задоволення, насправді мертва, хоч і живе.
7. Тож дайте людям Божим ці настанови, щоб ніхто не мав права їм дорікнути.
8. Якщо ж хтось не піклується про ближніх, а особливо про власну родину, той зрікається віри. Той поводиться гірше за невіруючого.
9-10. Вдову можна вносити до списку, якщо їй щонайменше років шістдесят і якщо вона мала лише одного чоловіка, й відома тим, що робить добро людям, виростила своїх дітей, була гостинна, обмивала ноги Божим людям, допомагала тим, хто потрапив у біду, та якщо присвятила себе добрим вчинкам.
11. Але відмовляй в цьому молодшим вдовам, бо коли їхні тілесні бажання беруть гору над відданістю Христу, то вони знову хочуть заміж.
12. І тоді вони гідні осуду, бо порушують первісну обітницю.
13. Разом із тим вони звикають ледарювати і, ходячи з дому в дім, базікають про що не слід. Вони не тільки стають ледачими, а й розпускають плітки і втручаються в чужі справи.
14. Тому мені хотілося б, щоб молодші вдови виходили заміж, виховували дітей, вели господарство й не давали приводу ворогам нашим для лихослів’я.