5. І створив нас для цього Бог, і дав нам Дух, як запоруку Своєї обіцянки майбутнього життя.
6. Тож ми завжди впевнені, бо знаємо, що поки ми вдома в тілах своїх, ми далекі від дому нашого з Господом.
7. Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо.
8. Ми впевнені, повторюю, і воліємо покинути нашу оселю в тілі й оселитися в домі Господа.
9. І тому ревно прагнемо догодити Йому як у земному тілі, так і в оселі Господа нашого.
10. Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим для Його суда. І тоді кожен отримає те, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі — добро чи зло.
11. Знаючи, що то значить боятися Господа, ми переконуємо людей прийняти істину. Бог знає все про нас, але я сподіваюсь, що в серцях ваших ви теж знаєте нас.
12. Ми не вихваляємося знову перед вами. Ми просто хочемо, щоб ви мали підстави пишатися нами. Тоді ви знатимете, що відповісти тим, хто вихваляється своєю зовнішністю, та не звертає уваги на те, що в серці.
13. Бо якщо ми безумні, то це для Бога. Якщо ж у здоровому глузді, то для вас.
14. Любов Христова панує над нами, бо ми усвідомлюємо, що одна Людина померла заради всіх, і тому всі померли.
15. І Він помер заради всіх, щоб живі не жили більше заради себе, а щоб ми жили заради Того, Хто помер і воскрес із мертвих для них.
16. Тому віднині ми ні про кого не думаємо як мирські люди. Хоч колись ми й про Христа думали так, проте більше так не думаємо.
17. Отже, хто перебуває в Христі, той є вже новим створінням. Старе минуло, а нове настало!