2. Тим часом, ми втомлені від земного тіла, та прагнемо вдягнутись у нашу Небесну оселю.
3. Та вдягнувши його, ми ніколи не будемо голими.
4. Бо ті з нас, хто перебуває в своєму земному тілі, зітхають і стогнуть. Ми не хочемо позбутися цього земного вбрання, ми радше хотіли б носити новий, Небесний одяг поверх цього, щоб те, що смертне, було поглинуте життям.
5. І створив нас для цього Бог, і дав нам Дух, як запоруку Своєї обіцянки майбутнього життя.
6. Тож ми завжди впевнені, бо знаємо, що поки ми вдома в тілах своїх, ми далекі від дому нашого з Господом.
7. Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо.
8. Ми впевнені, повторюю, і воліємо покинути нашу оселю в тілі й оселитися в домі Господа.
9. І тому ревно прагнемо догодити Йому як у земному тілі, так і в оселі Господа нашого.