17-21. Якщо ти називаєш себе юдеєм і покладаєшся на Закон, й пишаєшся своїм Богом, знаючи Його волю, і сповідуєш усе те, що є справді важливим, оскільки ти вивчив Закон; якщо ти впевнений у тому, що ти поводир для сліпців і світло для тих, хто у темряві; якщо ти наставник для нерозумних і вчитель для невігласів, бо ти маєш в Законі втілення знань та істини, то чому ж тоді ти, навчаючи інших, не навчиш себе? Чому ти, проповідуючи не красти, сам крадеш?
22. Чому, кажучи: «Не чини перелюбу!» — сам чиниш? Чому відчуваючи огиду до бовванів, сам обкрадаєш храми?
23. Чому хвалишся Законом, а сам ганьбиш Бога, порушуючи Закон?
24. Як сказано у Святому Писанні: «Через вас ганьбиться ім’я Бога перед поганами».
25. Обрізання має значення лише тоді, коли ти виконуєш Закон. Якщо ж порушуєш Закон, то наче ти ніколи й не обрізався.
26. Якщо чоловікові не зробили обрізання, але він виконує все, що сказано в Законі, то це все одно, як коли б він був обрізаний.
27. Вам, юдеї, зробили обрізання, й вам був даний написаний Закон, але ви ж порушуєте його. І той, хто на тілі своєму має необрізану плоть, але дотримується Закону, засудить вас.
28. Бо справжній юдей не той, хто юдей тільки зовні, і не те справжнє обрізання, що лише на тілі.
29. Справжній юдей це той, хто юдей у душі своїй. Істинне обрізання має бути в серці — за Духом, а не за буквою. Тож хвала такому чоловікові буде не від людей, а від Бога.