4. Ваша боротьба з гріхом ще не стала для вас боротьбою до смерті.
5. Ви — діти Господні. Тож невже ви забули слова втіхи, звернені до вас:«Мій сину, не нехтуй покаранням Господнімі докори Його не вважай тягарем.
6. Бо суворість Господня — тим, кого Він любить,й покарання Його — тим,кого вважає за Своїх дітей». Книга Приказок Соломонових 3:11-12
7. Терпіть недолю як Батьківське покарання: то Бог суворий з вами як зі Своїми дітьми. Бо ж яку дитину батько не карає?
8. Якщо ж ніхто вас не карає (кожну дитину карають), то, значить, ви не є законними дітьми, ви не є справжніми синами.
9. Крім того, всі ми маємо батьків — людей, які виховують нас і яких ми поважаємо. Тож наскільки більше мусимо ми підкорятися нашому духовному Батькові, щоб жити.
10. Суворість наших земних батьків — нетривала. Вони суворі з нами мірою свого розуміння, а Бог суворий з нами для того, щоб ми могли розділити з Ним Його святість.
11. Немає такої кари, яка б здавалася приємною, бо вона завдає болю, але згодом, тим, хто навчений нею, вона приносить мирний врожай праведного життя.
12. Тож підніміть свої охлялі руки й зміцніть немічні коліна.