18. Вони схопили апостолів і кинули їх до громадської в’язниці.
19. Але вночі Ангел Господній відчинив двері в’язниці, і вивів апостолів на волю, сказавши їм:
20. «Ідіть, станьте у Храмі й усе розкажіть людям про нове життя».
21. Почувши ці слова, апостоли на світанку прийшли до Храму й почали навчати людей.Вранці первосвященик і ті, хто був з ним, скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в’язниці, щоб привести апостолів.
22. Коли вартові прийшли до в’язниці, то вони там апостолів не знайшли. Повернувшись до первосвященика, вони доповіли:
23. «Двері в’язниці були надійно зачинені, вартові стояли біля дверей, але, відчинивши двері, ми побачили, що всередині нікого немає».
24. Коли начальник варти й верховні священики почули цей звіт, вони були збентежені й дивувалися, що б то могло трапитися.
25. Аж тут інший чоловік сказав їм: «Люди, яких ви кинули до в’язниці, стоять зараз у Храмі й навчають народ!»
26. Тоді начальник, узявши з собою воїнів, пішов до Храму й привів апостолів. Але силу вони не могли застосувати, бо розуміли, що люди можуть закидати їх камінням.
27. Коли апостоли постали перед Синедріоном, первосвященик промовив до них:
28. «Ми вам суворо наказували не проповідувати про того Чоловіка. І все одно ви заповнили весь Єрусалим своїм ученням, та ще й прагнете звалити на нас вину за Його смерть!»
29. На те Петро й інші апостоли відповіли: «Ми мусимо слухатися Бога більше, ніж людей.
30. Бог наших батьків воскресив Ісуса з мертвих. Того Ісуса, Якого ви стратили розп’яттям на хресті.
31. Господь вшанував Христа, посадивши Його по праву руку від Себе, як Князя й Спасителя. Тож Він може дати народу ізраїльському покаяння і прощення гріхів.
32. Ми є свідками цих подій і тому знаємо, що вони істинні. Їх підтверджує і Святий Дух, якого Бог дав тим, хто слухається Його».
33. Почувши таку відповідь, члени Синедріону розлютилися. Вони почали змовлятися, як вбити апостолів.