11. І великий страх напав на всю церкву, й на всіх, хто чув про ці події.
12. Багато знамень і чудес були зроблені руками апостолів серед людей. Усі віруючі зібралися разом на Соломоновому ґанку, маючи спільну мету.
13. Ніхто інший не наважувався пристати до їхнього гурту, але люди прославляли їх.
14. І все більше й більше віруючих додавалося до Господа, як чоловіків, так і жінок.
15. Зрештою люди почали виносити своїх хворих просто на вулиці. Ті, які лежали на ліжках або на постелях сподівалися, що коли Петро йтиме вулицею, то бодай тінь його впаде на когось із них.
16. Цілі юрби людей приходили до Єрусалиму з довколишніх міст і сіл. Вони також приносили своїх хворих чи одержимих нечистими духами і всі зцілювалися.
17. Тоді первосвященик і ті, хто був з ним, тобто саддукеї, сповнилися заздрощів.
18. Вони схопили апостолів і кинули їх до громадської в’язниці.
19. Але вночі Ангел Господній відчинив двері в’язниці, і вивів апостолів на волю, сказавши їм:
20. «Ідіть, станьте у Храмі й усе розкажіть людям про нове життя».
21. Почувши ці слова, апостоли на світанку прийшли до Храму й почали навчати людей.Вранці первосвященик і ті, хто був з ним, скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в’язниці, щоб привести апостолів.
22. Коли вартові прийшли до в’язниці, то вони там апостолів не знайшли. Повернувшись до первосвященика, вони доповіли: