7. Дванадцять племен нашого народу, сподіваючись на її здійснення, вдень і вночі сумлінно служать Богу. І саме за цю надію, о царю, мене й звинувачують юдеї!
8. Чому ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?
9. Я також вважав, що усіма силами мушу боротися проти Ісуса з Назарета.
10. Спочатку, я робив це в Єрусалимі, та чимало Божих людей кинув я до в’язниці, коли мав владу від головних священиків. І коли тих людей убивали, на те була і моя згода.
11. У всіх синагогах я часто карав їх, намагаючись змусити їх проклинати Ісуса. Моїй люті проти них не було меж, і навіть в інших містах я переслідував їх.
12. Одна з таких подорожей була в Дамаск із повноваженнями й дорученням від головних священиків.
13. По дорозі до Дамаска, десь опівдні, я побачив світло, що линуло з Небес. Було воно яскравіше від сонця і сяйливо розлилося навколо мене й моїх супутників.
14. Ми всі попадали на землю, і тут я почув голос, що звертався до мене арамійською мовою: „Савле, Савле! Навіщо ти переслідуєш Мене? Коли ти перешкоджаєш Мені, ти лише собі завдаєш шкоди”.
15. Я запитав: „Хто ти, Господи?” І Він відповів: „Я Ісус, Якого ти переслідуєш.
16. Але підведися, встань на ноги. Я з’явився тобі, щоб призначити тебе слугою Своїм і свідком того, що ти вже про Мене почув, і того, що Я тобі ще покажу.
17. Я захищатиму тебе від народу юдейського і від поган, до яких тебе й посилаю.
18. Відкрий їм очі і допоможи зрозуміти істину, поверни їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб відпустилися гріхи їхні, і щоб вони дістали місце серед тих, хто освячений вірою в Мене”.
19. Ось чому, царю Аґриппо, я не міг не коритися Небесному знаменню.
20. Спершу я почав проповідувати людям Дамаска, потім у Єрусалимі й по всій Юдеї, а також і поганам, щоб вони покаялися й прийшли до Бога, і щоб вчинками своїми стверджували своє покаяння.
21. За все це юдеї схопили мене в Храмі й намагалися вбити.