34-35. Адже Давид не вознісся на Небеса, але сам він говорив:„Господь мовив до Господа мого:„Сядь по праву руку від Мене,доки не покладу Я ворогів ТвоїхТобі підніжком””. Псалми 110:1
36. Ось чому нехай весь Ізраїль знає напевно: Бог зробив Ісуса, Якого ви розіп’яли, водночас і Господом, і Христом!»
37. Почувши це, люди були дуже засмучені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?»
38. Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа.
39. Бо ця обітниця для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе».
40. І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!»
41. Хто сприйняв Петрове послання, той охрестився. Близько трьох тисяч людей додалося до числа віруючих того дня.
42. Віруючі присвячували життя своє вивченню вчення апостолів. Вони їли разом і молилися разом.
43. Пошана до Бога перебувала в серці кожного з них, й багато чудес і знамень чинили апостоли.
44. Всі віруючі були разом і ділилися всім, що мали.
45. Вони продавали своє майно і власність, та розподіляли їх між усіма за потребою кожного.
46. Щодня вони всім товариством зустрічалися в Храмі. В вдома вони розламували хліб і їли разом. І були вони щасливі й щирі серцями.
47. Віруючі славили Бога і втішалися з того, що всі люди добре ставилися до них, й щодня Господь додавав до їхньої спільноти тих, хто спаслися.