22. Натовп приєднався до їхніх звинувачів. Володарі міста зірвали з апостолів одяг і наказали їх побити.
23. Тяжко побитих, їх кинули до в’язниці й наказали вартовому пильно стерегти їх.
24. Діставши такий наказ, він посадив апостолів у внутрішню камеру, а ноги їхні забив у колодки.
25. Близько опівночі Павло й Сила молилися й співали гімни Богу, а інші в’язні слухали їх.
26. Зненацька стався сильний землетрус, аж захитався фундамент в’язниці. Всі двері раптом розчинилися, а кайдани з усіх в’язнів попадали.
27. Вартовий прокинувся й, побачивши відчинені двері в’язниці, вихопив меча. Він хотів вбити себе, вважаючи, що в’язні втекли,
28. та Павло голосно гукнув: «Не губи себе! Ми всі тут».
29. Тоді вартовий наказав принести світло й кинувся всередину. Затремтівши зі страху, він упав на коліна перед Павлом та Силою.
30. А потім вивів їх і сказав: «Добродії, що мені робити, щоб здобути спасіння?»
31. Вони відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і ти будеш спасенний — ти й твої домашні».
32. І апостоли розповіли Слово Господнє йому й усім іншим, хто був у тому домі.
33. Тієї нічної години вартовий узяв їх, обмив їхні рани, й тут же його самого і його родину охрестили.