41. „Слухайте, ви, хто сумніваються,дивуйтеся і гиньте,бо в ваші дні таке Я роблю,у що ви ніколи не повірите,навіть якби вам хтось розповів”». Авакум 1:5
42. Коли Павло й Варнава йшли з синагоги, люди почали просити їх, щоб наступної суботи вони знову прийшли й розповіли їм більше про все це.
43. А коли з синагоги всі розійшлися, то чимало юдеїв і побожних новонавернених у юдаїзм подалися за Павлом і Варнавою. Апостоли розмовляли з ними й переконували їх не полишати віри в Божу милість.
44. Наступної суботи мало не все місто зійшлося послухати Слово Господа.
45. Коли юдеї побачили юрмиська людей, серця їхні сповнилися заздрощів. Вони почали сперечатися з Павлом і ображати його.
46. А Павло та Варнава відважно промовляли: «Так було необхідно, щоб Слово Боже спершу було звернене до вас. Але ж ви відштовхнули його, вирішивши, що не гідні вічного життя. Тож ми й звертаємося до поган.
47. Так наказував нам Господь:„Я зробив Тебе світлом для поган,щоб Ти міг нести спасіння у всі кінці землі”». Ісая 49:6
48. Почувши це, погани зраділи й почали славили Слово Господнє. І ті, кому було призначене життя вічне, повірили.
49. Слово Господнє поширювалося по всіх навколишніх землях.
50. Але юдеї підбурили впливових побожних жінок і найважливіших людей міста, і ті почали переслідування проти Павла та Варнави, й вигнали їх з цих земель.
51. Тоді апостоли обтрусили порох зі своїх ніг проти цих людей і вирушили в Іконію.
52. А учні сповнилися втіхи й Духа Святого.