32-33. Ми оповідаємо вам Благовість: те, що Бог обіцяв нашим предкам, Він здійснив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса з мертвих. Ось що написано в другому Псалмі:„Ти Мій Син;Сьогодні Я став Твоїм Батьком”. Псалми 2:7
34. І як Бог воскресив Його з мертвих, щоб Він ніколи не повернувся у тлін, то сказав так:„Я дам вам святе й вірне благословіння,яке обіцяв Давидові”. Ісая 55:3
35. Також і в іншому місці Він сказав:„Ти не даси Своєму Святомузазнати тління”. Псалми 16:10
36. Адже Давид служив волі Божій свого часу, а потім помер. Він був похований зі своїми предками, й зазнав тління.
37. А той, Кого Бог воскресив із мертвих, тління не зазнав.
38-39. Тож, браття, ви мусите знати, що через Нього дано вам прощення гріхів, і через Нього кожен, хто вірить, буде виправданий від усього, від чого не міг виправдатися через Закон Мойсея.
40. Отже, пильнуйте, щоб із вами не сталося того, про що писали пророки:
41. „Слухайте, ви, хто сумніваються,дивуйтеся і гиньте,бо в ваші дні таке Я роблю,у що ви ніколи не повірите,навіть якби вам хтось розповів”». Авакум 1:5
42. Коли Павло й Варнава йшли з синагоги, люди почали просити їх, щоб наступної суботи вони знову прийшли й розповіли їм більше про все це.
43. А коли з синагоги всі розійшлися, то чимало юдеїв і побожних новонавернених у юдаїзм подалися за Павлом і Варнавою. Апостоли розмовляли з ними й переконували їх не полишати віри в Божу милість.
44. Наступної суботи мало не все місто зійшлося послухати Слово Господа.
45. Коли юдеї побачили юрмиська людей, серця їхні сповнилися заздрощів. Вони почали сперечатися з Павлом і ображати його.
46. А Павло та Варнава відважно промовляли: «Так було необхідно, щоб Слово Боже спершу було звернене до вас. Але ж ви відштовхнули його, вирішивши, що не гідні вічного життя. Тож ми й звертаємося до поган.
47. Так наказував нам Господь:„Я зробив Тебе світлом для поган,щоб Ти міг нести спасіння у всі кінці землі”». Ісая 49:6
48. Почувши це, погани зраділи й почали славили Слово Господнє. І ті, кому було призначене життя вічне, повірили.