13. Петро постукав у хвіртку брами, і дівчина-служниця на ймення Рода пішла запитати, хто там.
14. Упізнавши голос Петра, вона, радісна, побігла назад, навіть забувши відчинити браму, і повідомила, що Петро стоїть біля воріт.
15. Присутні сказали їй: «Ти божевільна!» Та вона наполягала, що каже правду, й через те вони сказали: «То його Ангел».
16. Та Петро все стукав, і коли вони відчинили й побачили його, то були дуже здивовані.
17. Але він подав їм знак рукою, заспокоївши їх, і пояснив, як Господь вивів його з в’язниці. Петро сказав: «Розкажіть Якову і братам про це». І, залишивши їх, він подався до іншого місця.
18. Коли настав день, варта була дуже збентежена. «Що могло статися з Петром?» — питали воїни.
19. Ірод послав шукати Петра, але його не знайшли. Тоді він допитав вартових, віддав їх під суд і наказав стратити. Пізніше Ірод вирушив з Юдеї до Кесарії і деякий час перебував там.
20. Ірод був розгніваний на людей Тира й Сидона, і вони великим гуртом прийшли до нього просити миру, попередньо заручившися підтримкою наближеного царського слуги Власта. Вони просили миру, тому що їхні міста отримувала харчі з країни Ірода.
21. У призначений день Ірод, вбраний у свої царські шати, сів на престолі й звернувся до них з промовою.
22. Люди вигукнули: «Це голос бога, а не чоловіка!»
23. Та Ірод не славив Бога, і тому Ангел Господній вдарив його смертельною хворобою. Ірода сточили черви і він помер.
24. Та Слово Боже ширилося й здобувало все нових прихильників.
25. Варнава і Савл завершили свої діяння в Єрусалимі й повернулися до Антиохії, взявши з собою Іоана, якого ще називали Марком.