10. А людина помирає і зникає; відійшов дух її, і де вона?
11. Відходять води з озера, і річка міліє і висихає.
12. Отак людина, – ляже і не підведеться; аж доки існуватиме небо, вона не пробудиться і не прокинеться зі сну свого.
13. О, якби Ти в шеолі сховав мене і тримав мене, аж доки минеться гнів Твій; призначив мені час і потому пригадав мене!
14. Коли помре чоловік, то чи буде він знову жити? Упродовж усіх днів визначеного мені часу я наджидав би, доки прийде мені заміна.
15. Якби озвався Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би добру волю творінню рук своїх.
16. Бо аж тоді Ти порахував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого.
17. У сувої було б позначене беззаконня моє; і Ти закрив би провину мою.
18. Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;
19. Вода стирає каміння; повінь її змиває земний порох; отак і надію чоловіка Ти нищиш.
20. Улаштовуєш йому тісноти до кінця, і він відходить; міняєш йому обличчя, і відсилаєш його.
21. Чи діти його в честі, він не знає, чи упосліджені, він не помічає.