2. Третього року Йосафат, цар Юдин, пішов до ізраїльського царя.
3. І сказав цар ізраїльський служникам своїм: Чи відаєте, що Рамот Ґілеадський – наш? А ми так довго мовчимо і не відбираємо його з руки царя Сирійського.
4. І сказав Йосафатові: Чи підеш ти зі мною супроти Рамота Ґілеадського? І сказав Йосафат царю ізраїльському: Як ти, так і я. Як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
5. І сказав Йосафат цареві ізраїльському: Запитай сьогодні, що скаже Господь.
6. І зібрав цар ізраїльський пророків майже чотириста чоловіків, і сказав їм: Чи йти мені війною на Рамот Ґілеадський, чи ні? Вони сказали: Йди, Господь віддасть його в руки царя.
7. І сказав Йосафат: Чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати через нього у Господа?
8. І сказав цар ізраїльський Йосафатові: Є ще один чоловік, через якого можна запитати у Господа; але я не люблю його; бо він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе; Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат сказав: Не говори так, царю.
9. І покликав цар ізраїльський одного євнуха, і сказав: Приведи скоріше Міхея, сина Їмлиного.
10. Цар ізраїльський і Йосафат, цар Юдин, сиділи кожний на троні своїм, повбирані в царську одіж, на майдані перед брамою Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
11. І вчинив собі Седекія, син Кенаанин, залізні роги, і сказав: Так говорить Господь: Оцим будеш бити сиріян аж до винищення їх!
12. І всі пророки пророкували те саме, кажучи: Йди на Рамот Ґілеадський, матимеш успіх, Господь віддасть його в руку царя.
13. Посланець, котрий пішов кликати Міхея, говорив йому: Ось, думка тих пророків – однодушно звіщають цареві добро; Нехай же й твоє слово буде узгодженим зі словом кожного з них. І ти не скажи інакше.
14. І сказав Міхей: Живий Господь! Я скажу те, що скаже мені Господь.