16. Переді мною щодня зневага моя, і сором покрив обличчя моє.
17. Від голосу обмовника і наклепника, від позирків ворога і месника.
18. Усе це прийшло на нас; але ми не забули Тебе і не порушували заповіту Твого.
19. Не відступало назад серце наше, і ступні наші не збочили зі шляху Твого,
20. Коли Ти карав нас в краю драконів і покрив нас смертною тінню.
21. Якби ми забули ймення Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого,
22. Чи не знав би про це Бог? Адже Він знає таємниці серця.
23. Але за Тебе нас убивають щоденно, мають нас за овечок, зрокованих на загин,
24. Прокинься, чому спиш, Господе! Пробудися, не покинь нас назавжди.
25. Нащо утаємничуєш обличчя Своє, забуваєш скорботу нашу і пригноблення наше?
26. Бо душа наша зневажена аж до пороху, а нутро наше сягнуло землі.