6. А від місяця до п'яти літ оцінка твоя чоловікові має бути п'ять шеклів срібла, а жінці оцінка твоя три шеклі срібла.
7. Від шістдесяти літ і вище чоловікові оцінка твоя має бути п'ятнадцять шеклів срібла, а жінці десять шеклів.
8. А якщо він бідний і не може сплатити за оцінкою твоєю, то нехай приведуть його до священика, і священик нехай поцінує його згідно з маєтністю того, хто дав обітницю, нехай поцінує його священик.
9. А якщо це буде скотина, котру приносять у пожертву Господові, то все, що дароване Господові, має бути святощами.
10. Не можна вимінювати його і заміняти добре гіршим чи погане добрим: а якщо почне хтось заміняти скотину скотиною, то вона і заміна її буде святощами.
11. А якщо буде та скотина нечиста, котру не приносять у пожертву Господові, то необхідно привести скотину до священика;
12. І священик поцінує її, чи добра вона, чи погана, і, як поцінує її священик, так нехай і буде.
13. А якщо хтось хоче викупити її, то нехай додасть п'яту частку до оцінки твоєї.
14. Якщо хтось посвячує дім свій на святість Господові, то священик має поцінувати його, чи гарний він, чи поганий; і, як поцінує його священик, так і станеться.
15. А коли той, хто посвятить, захоче викупити дім свій, то нехай додасть п'яту частку срібла оцінки твоєї, і тоді буде його.
16. Якщо поле із свого володіння посвятить хтось Господові, то оцінка твоя має бути згідно з посіяним; за посіяний хомер ячменю – п'ятдесят шеклів срібла.
17. Якщо від ювілейного року присвячує хтось поле своє, – має відбутися за оцінкою твоєю.
18. А коли після ювілею посвячує хтось поле своє, то священик має обрахувати срібло за роками, які лишилися до ювілейного року, і відняти вартість за минулі роки.
19. А якщо захоче викупити поле той, хто посвятив його, то нехай він додасть п'яту частину срібла за оцінкою твоєю, і воно лишиться за ним.
20. А якщо він не викупить поля і буде продане поле іншому чоловікові, то вже не можна викупляти.
21. Поле те, коли воно в ювілей відійде, буде святістю для Господа, наче поле закляте; священикові дістанеться воно у володіння.
22. А якщо хтось посвятить Господові поле куплене, котре не з ланів його володіння,
23. То священик мусить обрахувати йому кількість оцінки до ювілейного року, і він має віддати згідно з обрахунком того ж дня, як святиню Господові.
24. А поле ювілейного року перейде знову до того, у кого куплене, кому належало володіння землею тією.