1. У рік смерти царя Уззії бачив я Господа, що сидів на престолі високому і піднесеному, і поли Його риз виповнювали увесь храм.
2. Довкола нього стояли серафими; у кожного з них по шестеро крил; двома затуляв кожний з них обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.
3. І гукали один до одного, і говорили: Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля в Його славі уповні!
4. І захиталися одвірки брам від отих погуків, і дім виповнився кадінням.
5. І сказав я: Горе мені! Загинув я! Бо я людина з нечистими устами, і живу поміж народом також із нечистими устами, – і очі мої бачили царя, Господа Саваота.
6. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього жарина палахка, котру він узяв кліщами на жертовнику,
7. І торкнувся уст моїх, і сказав: Ось, це торкнулося уст твоїх, і беззаконня твоє забране від тебе, і гріх твій очищений.
8. І почув я голос Господа, що говорив: Кого Мені послати? І хто піде для Нас? І я сказав: Ось я, пошли мене.
9. І сказав Він: Піди і скажи усьому народові: Слухом почуєте, і не зрозумієте; і очима дивитися будете, і не побачите.
10. Тому що затужавіло серце народу цього, і вухами погано чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.
11. І сказав я: Чи надовго, о Господе? Він сказав: Аж доки не спорожніють міста, і залишаться без мешканців, і оселі без людей, і доки земля оця зовсім не спорожніє.
12. І виведе Господь людей, і великий занепад буде на цій землі.