3. Якщо хтось дасть обітницю Господові, або заприсягнеться клятьбою, зв'язавши обов'язком душу свою, то нехай не порушує слова свого, але виконає все, що пообіцяли уста його.
4. Якщо жінка дасть обітницю Господові і зв'яже себе обов'язком у домі батька свого, у юності своїй;
5. І почує батько обітницю її і обов'язок, якого вона поклала на душу свою, і змовчить про те батько її; тоді всі обітниці її справдяться, і всілякий обов'язок її, котрого вона поклала на душу свою, справдиться.
6. А якщо батько її, зачувши, заборонить їй того дня всі обітниці її і зароки, котрі вона поклала на душу свою, і вони не справдяться, то Господь простить їй, тому що заборонив їй батько її.
7. Якщо вона вийде заміж і візьме обітницю її, чи поклялася устами своїми, чим вона зв'язала душу свою,
8. І почує чоловік її, і, зачувши, буде мовчати того дня, то обітниці її справдяться, і зароки її, котрі вона поклала на душу свою, справдяться.
9. А коли чоловік її, зачувши, заборонить їй, того дня відкине обітницю її, котра на ній, і слово уст її, котрим вона зв'язала себе, то вони не справдяться, і Господь простить їй.
10. Однак обітниця вдови і розлученої, який зарок не поклали б вони на душу свою, справдиться.
11. А якщо вона в домі чоловіка свого дала обітницю чи поклала зарок на душу свою з присягою,
12. І чоловік її, зачувши, буде мовчати, і не заборонить їй, то всі обітниці її справдяться, і всякий зарок, якого вона поклала на душу свою, справдиться.