1. І рушили сини Ізраїля, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихону.
2. І бачив Балак, син Ціппорів усе, що зробив Ізраїль амореям.
3. І вельми боялися моавитяни народу сього, тому що він був численним, і злякалися моавитяни синів Ізраїльських.
4. І сказали моавитяни князям мідіянським: Сей народ злиже усе довкола нас, як віл пожирає траву в полі. А Балак, син Ціппорів, був царем моавитян того часу.
5. І послав він послів до Валаама, сина Беорового, до Петору, котрий на річці Єфрат, в краю синів народу його, щоб покликати його і сказати: Ось народ вийшов із Єгипту, і покрив обличчя землі, і живе він навпроти мене.
6. Тож, прийди, я благаю тебе, прокляни мені народ сей, бо він сильніший від мене; можливо, я аж тоді буду у змозі перемогти його і вигнати його з моєї землі. Я знаю, що, кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, – проклятий.
7. І рушили старшини моавські і старшини мідіянські з дарунками в руках за ворожіння, і прийшли до Валаама, і переказали йому Балакові слова.
8. І сказав він їм: Переночуйте тут цю ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І лишилися князі моавські у Валаама.
9. І прийшов Бог до Валаама, і сказав: Що це за люди в тебе?
10. Валаам сказав Богові: Балак, син Ціппорів, цар моавський, прислав їх до мене сказати:
11. Ось, народ вийшов з Єгипту і покрив обличчя землі; тож прийди, прокляни мені його: можливо, я тоді буду в змозі перемогти його і вигнати його.
12. І сказав Бог Валаамові: Не йди з ними, не проклинай народу сього; бо він благословенний.
13. І підвівся Валаам вранці і сказав князям Балаковим: Вертайтеся на землю вашу; тому що не хоче Господь дозволити мені піти з вами.