1. І підвівся Яків, і пішов у край синів Кедему.
2. І побачив: Ось, на полі криниця, і там три череди дрібної худоби, що лежали біля неї; тому що з тієї криниці напували череди. Над горловиною криниці лежав великий камінь.
3. Коли збиралися туди всі череди, відважували каменя від горловини криниці і напували овець; потім знову клали каменя на це місце, на горловину криниці.
4. Яків сказав їм: Браття мої! Звідки ви? Вони сказали: Ми із Харану.
5. Він сказав їм: Чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: Знаємо.
6. Він ще сказав їм: Чи здоровий він? Вони сказали: При здоров'ї, і ось, Рахіль, донька його, йде з вівцями.
7. І сказав: Бачите, день ще тривалий, не час забирати худобу; понапувайте овець, і відійдіть, пасіть.
8. Вони сказали: Не можемо, доки не зберуться усі череди, і не відвалять каменя від горловини криниці; і тоді будемо напувати овечок.
9. Він ще говорив з ними, як прийшла Рахіль з дрібною скотиною батька свого, тому що вона пасла.
10. Коли Яків побачив Рахіль, доньку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то наблизився Яків, підважив каменя на горловині криниці, і напоїв овечок Лавана, брата матері своєї.
11. І поцілував Яків Рахіль, і підніс голос свій, і заплакав.
12. І сказав Яків Рахілі, що він родич батькові її, і що він син Ревеки. А вона побігла і сказала батькові своєму.
13. Лаван, зачувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його, і поцілував його, і завів його у дім свій, і він оповів Лаванові все оце.
14. А Лаван сказав йому: Справді, ти кість моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.
15. І Лаван сказав Якові: Невже ти задарма будеш служити мені тому, що ти родич? Скажи мені, що заплатити тобі?
16. У Лавана було дві доньки; ім'я старшої Лія; ім'я молодшої Рахіль.
17. Лія мала слабкий зір, а Рахіль була ставна і гарна з обличчя.
18. І Яків полюбив Рахіль, і сказав: Я буду служити тобі сім літ за Рахіль, молодшу доньку твою.
19. Лаван сказав: Краще віддам її за тебе, аніж віддати її за когось іншого; живи у мене.
20. І служив Яків за Рахіль сім років; і вони видалися йому кількома днями, тому що він любив її.
21. І сказав Яків Лаванові: Віддай дружину мою; тому що мені вже виповнився час, щоби увійти до неї.
22. Лаван скликав усіх людей тої місцини і вчинив бенкет.
23. А ввечері узяв доньку свою Лію і привів до нього; і увійшов до неї Яків.
24. І дав Лаван служницю свою Зілпу в служницю доньці своїй Лії.
25. А вранці виявилося, що то була Лія. І сказав Лаванові: Що це ти вчинив зі мною? Чи не за Рахіль я служив у тебе? Нащо ти обдурив мене?
26. Лаван сказав: У наших краях немає звичаю, щоб молодшу доньку видавати раніше старшої;
27. Скінчи тиждень цією; потім дамо тобі й ту, за службу, котру ти будеш служити у мене ще сім літ інших.
28. Яків так і вчинив, і скінчив тиждень цією. І Лаван дав Рахіль, доньку свою, йому в дружини.
29. І дав Лаван служницю свою Білгу в служниці доньці своїй Рахілі.
30. Яків увійшов також і до Рахілі, і кохав Рахіль більше, аніж Лію; і служив у нього іще сім літ інших.
31. Та Господь побачив, що Лія була нелюба, і дарував їй плідне лоно, а Рахіль була бездітна.
32. Лія завагітніла і породила сина, і назвала йому ім'я: Рувим; тому що сказала вона: Господь зглянувся на моє лихо, то відтепер буде любити мене чоловік мій.
33. І завагітніла знову, і породила сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені й цього. І назвала йому ім'я: Симеон.
34. І завагітніла ще, і породила сина, і сказала: Тепер прихилиться до мене чоловік мій, бо я народила йому трьох синів. Тому й названо йому ім'я: Левій.
35. І ще завагітніла, і породила сина, і сказала: Аж тепер я прославлю Господа. А тому назвала йому ім'я Юда. І перестала народжувати.