5. Вже я думав: Відкинений я від очей твоїх, а тепер чей я знов побачу храм твій сьвятий.
6. Обняли мене, добирались води до душі моєї, безодня зачинила мене в собі; морські трави обвили голову менї.
7. Попід підвалини гір потонув я, і земні засови замкнули мене, здається, на віки; але ти, Господи, Боже мій, виведеш душу мою з сієї глибинї пекольної.
8. Як душа завмірала в менї, спогадав я на Господа, й ось, молитва моя дійшла до тебе, до храму сьвятого твого.
9. Хто марні й ложні боги шанує, той покинув Милосердного свого,
10. Я же голосом похвали принесу тобі жертву; чим обрік себе, те я й сповню; в Господа бо одного - рятунок.
11. І повелїв Господь киту викинути Йону на сушу.