10. І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався.
11. Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись.
12. Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене.
13. Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них.
14. Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось.
15. Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись.
16. І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.