3. І кажуть йому: Бог Єврейський зустьрів нас; так дозволь нам пійти за три днї ходи в степ і принести жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем.
4. І каже їм царь Египецький: Про що ти, Мойсею, й ти, Ароне, одвертаєте людей моїх од їх дїла? Ійдїте кожен до роботи своєї.
5. І каже Фараон: Се намножилось тепер народу в цїй землї, а ви хочете відтягати його від роботи.
6. І дав Фараон того дня наказ посїпакам та приставникам такими словами:
7. Не давайте вже людям соломи на цеглу, як досї: нехай самі ходять і збирають собі солому.
8. Стілько ж цегол, як перше вироблювали, вимагайте від них; не поменьшуйте, бо вони лїниві; тим і кричать: Одпусти нас принести жертву Богу нашому!
9. Нехай вагонить робота на сих людях важче, щоб вони пильнували, та не вважали на марні слова.
10. І повиходили приставники людські та доглядачі, та й промовляли до людей: Ось як повелїв Фараон: Не давати вже вам соломи;
11. Ходити мете самі збирати собі солому, де знайдете; однакже не буде вбавлено з роботи вашої нїже.
12. І порозходились люде по всїй землї Египецькій збирати собі стерню замість соломи.
13. Приставники же принагляли їх і приказували: Вироблюйте роботу вашу кожного дня, як бувало даємо солому вам.
14. І бито доглядачів із Ізраїлїв, що були поставленї над ними від приставників Фараонових, мовляючи: Чом не виробили стілько цегол вчора й сьогоднї, як перше?
15. І приходили доглядачі з Ізраїлїв до Фараона, та й лебедїли плачучи: Про що знущаєшся так із рабів твоїх?