22. Ти ж промовляти меш до Фараона: Тако глаголе Господь: Мій син, мій первенець Ізраїль.
23. І глаголю тобі: Відпусти сина мого, щоб він служив менї. Як же не схочеш відпустити, знай, я вбю сина твого, первенця твого.
24. І сталось у дорозї, на попасї, що стьрів Господь його та й хотїв убити.
25. І взяла Зипора гострого кременя, та й обрізала крайнє тїлце в синка свого, та й кинула до ніг йому, і каже: Крівавий жених ти менї.
26. І відійшов геть від його. Казала тодї вона: Крівавий жених задля обрізання.
27. І рече Господь Аронові: Вийди в степ на зустьріч Мойсейові. І пійшов і зустьрів його під горою Божою, та й поцїлував його.
28. І повідав Мойсей Аронові всї слова Господнї, що послав його, й усї знамення, що заповідав йому.
29. І пійшов Мойсей з Ароном і поскуплювали до купи всїх старших мужів громадських Ізраїля.
30. І промовив Арон усї слова, що глаголав Бог до Мойсея, і сотворив знамення перед людьми.
31. І вірували люде, і чувши, що Господь навідавсь до синів Ізрайлевих, і що зглянувсь на їх бідуваннє, похилились і поклонились до землї.