14. І рече: Лице моє йти ме з тобою, і я дбати му про упокій твій.
15. І рече до його: Коли не йти ме лице твоє, так і не веди нас ізвідти.
16. Бо чим же впевняться, що знайшов я ласку в очах твоїх, я й люде твої? Чи не тим же, що пійдеш ти з нами, і відрізнимось ми, я й люде твої, від усякого народа, який є на земному лицї?
17. І рече Господь Мойсейові: І те, що промовив єси, сотворю; бо знайшов єси ласку в очу в мене, і знаю я на імя тебе.
18. І рече він: Покажи ж менї славу твою!
19. І рече: Проведу всю милость мою перед лицем твоїм і проголошу імя Господа перед тобою; і милувати му, кого милувати, і милосердувати мусь, над ким милосердуватись. І рече:
20. Не можна тобі бачити лице моє: бо не жити ме вже людина, що бачила лице моє.
21. І рече Господь: Ось місце коло мене, і будеш стояти на скелї:
22. І як проходити ме слава моя, поставлю тебе в щелинї скелї, та й затулю долонею моєю лице тобі, поки не перейду.
23. А як відтулю долоню мою, дак бачити меш мене ззаду, лиця ж мого не бачити меш.