8. І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.
9. А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.
10. Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.
11. А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу.
12. Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.
13. Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.
14. А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.
15. І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.
16. І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.