6. Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.
7. А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби.
8. І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.
9. А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.
10. Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.
11. А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу.
12. Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.
13. Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.
14. А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.
15. І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.
16. І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.
17. І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.
18. І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:
19. Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.
20. Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се.
21. Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.
22. І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв.
23. А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу.