11. А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу.
12. Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.
13. Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.
14. А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.
15. І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.
16. І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.
17. І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.
18. І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:
19. Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.
20. Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се.
21. Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.