64. Вони шукали своєї родописї, та не знайшлась, і через те вилучено їх від сьвященства.
65. І Тиршата* сказав їм, щоб вони не їли великих сьвятощів, доки не настане сьвященник із урімом і туммімом.
66. Усієї громади вкупі було сорок дві тисячі триста шістьдесять чоловіка,
67. Окрім невольників їх та невольниць їх; а сих було сїм тисяч триста трийцять сїм; між ними сьпівцїв та сьпівачок двістї сорок пять,
68. Коней було в їх сїмсот трийцять шість, мулів в їх - двістї сорок пять,
69. Верблюдів чотиріста трийцять пять, ослів шість тисяч сїмсот двайцять.
70. Декотрі старшини в поколїннях причинились до роботи: Тиршата дав у скарбницю золотом тисячу драхм, пятьдесять чаш, і пятьсот трийцять риз сьвященницьких.
71. Тай инші старшини в поколїннях зложили в скарбівню на роботи двайцять тисяч драхм золота й дві тисячі двістї мін срібла.
72. А прочі з народу дали двайцять тисяч драхм золота та дві тисячі мін срібла й шістьдесять сїм риз сьвященницьких.
73. І стали жити сьвященники й левіти; воротарі й сьпівцї, народ і нетинеї, й ввесь Ізраїль по містах своїх.