1. В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм.
2. Кр угом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав.
3. І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!
4. І хитались підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок сповнився димом.
5. І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, - а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!
6. На се прилетїв до мене один серафим із жаріючим углем у руцї, що взяв клїщами з жертівника;