9. Щоб вязням сказати: Виходьте на волю, а тим, що в темряві: Ійдїте на сьвітло. Пасти муться при дорогах; по всїх узгіррях будуть пасовища їх;
10. Голоду знати не будуть, нї згаги, й не поразить їх спека і сонце; той бо, що милує їх, буде їх водити й приведе їх до джерел водних.
11. Всї гори мої дорогами зроблю, і всї стежки по долинах угору підійму.
12. Се поприходять з далека, - одні від півночі, другі з Синим-країни.
13. Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів; втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх.
14. А Сион говорив: покинув мене Господь, і Бог мій забув мене!