1. Слухай се, доме Яковів, що звеш себе імям Ізраїля, а вийшов з джерела Юдиного, ти, що кленешся імям Господа й носиш в устах Бога Ізрайлевого, хоч не щиро, хоч і не по правдї!
2. Бо вони називають себе по сьвятому містові, й покладаються на Бога Ізрайлевого, - на імя йому Господь сил.
3. Що давно сталося, я наперед прорікав; воно виходило з моїх уст; я те прорікав, та й зараз чинив, й все спевнялось.
4. Знав бо я, що ти неслухняний, що в тебе залїзна шия, а чоло мідяне;
5. Тим то обявляв я тобі заздалегідь, нїм воно приходило, й передом обявляв тобі, щоб ти не сказав: Се мій ідол учинив, бовван мій, виливаний бог мій приказав, щоб так сталося.
6. Ти чував про те, так дивися ж на все; та й хиба ж ви не признаєте сього? А тепер я прорікаю вже нове, ще тобі тайне, ти ще не знаєш того.
7. Воно постановлено в мене тепер, а не давно, не вчора, й ти ще не чував про те, то ж і не скажеш: ось, я знав се.
8. Нї бо; ти не чув і не відав про те; твоє ухо не було передом на се відтулене; та знав я й се, що ти відпадеш і зломиш менї вірність; я ж назвав тебе зрадником зроду.
9. Ради імя мого здержував я гнїв мій, і задля слави моєї не хотїв тебе вигубити.
10. Ось, я розплавив тебе, та все ж не так, як срібло, а очищував лиш в печі страдання.
11. Ради себе, задля себе самого чиню я се, бо скільки ж то докорів було б проти мене, а я слави моєї нїкому не дам на поталу.
12. Слухай же, Якове, й Ізраїлю, мій покликаний: я все той самий, я первий і я останній.
13. Землю втвердила рука моя, і правиця моя розпростерла небеса; кликну їх, а вони разом передо мною стануть.