1. Слухайте мовчки мене, острови, ви же, народи, поновіте свою силу, а тодї приступіть й говоріть; станьмо разом на суд.
2. Хто збудив-покликав од сходу мужа праведного, велїв йому йти за собою, підневолив йому народи та покорив царів? Та ж се він обернув їх мечем його в порох, - луком його в солому, рознесену вітром.
3. Ось, він уганяє за ними, верстає байдужно дорогу, якою нїколи не ходив своїми ногами.
4. Хто се вчинив і довершив? Той, хто від почину покликає до жизнї народи. Я - Господь, первий (з усього) й останній, я - все той самий?
5. Побачили острови й полякались, окрайни землї затремтїли. Вони посходились до купи;
6. Кожен помагає свому товаришові й приговорює свойму братові: кріпись!
7. Мідник додає духа виливальникові, а той, що бляшки вигладжує, кріпить того, що виковує на ковалї, та собі приговорює: добре споєне, та ще й цвяхами збиває, щоб добре держався.
8. Ти ж, Ізраїлю, слуго мій, ти, Якове, вибраний у мене, ти, Авраамове, друга мого, насїннє, -
9. Ти, що я його взяв від кінцїв землї, та покликав від її окраїн, і сказав тобі: ти мій слуга, я вибрав тебе й не одкину тебе,
10. Не бійся, бо я з тобою; не лякайся, бо я - Бог твій; я додам тобі сили, буду помагати, і піддержу тебе вірною правицею моєю.
11. Ось, стидом і соромом окриються всї отті, що проти тебе лютують; в нїщо обернуться й погибнуть супротивники твої.
12. Будеш їх шукати, й не знайдеш їх, тих ворогів твоїх; ті, що проти тебе ярились, маною почезнуть;