1. Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.
2. Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!
3. Перед грозою голосу твого повтїкають народи; коли ти встанеш, розсїються невірні,
4. І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.
5. Високий Господь, що живе на висотах; він сповнить Сион судом і справедливостю.
6. І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.
7. Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.
8. Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто - нїщо люде в його.
9. Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.
10. Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.
11. Вагонїєте від сїна, - вродите солому; подих ваш - огонь, він же й пожере вас.
12. І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.
13. Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.
14. Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя?