18. Та Господь жде ще, щоб вам ласку явити, здержуєсь, щоб вас пожалувати; бо Господь - се Бог правди; блажен, хто вповає на його.
19. На Сионї люд жити ме знов, знов у Ерусалимі; й не будеш гірко плакати, - він змилосердиться на голос плачу твого, й скоро його почує, - дасть відповідь тобі.
20. І дасть вам Господь хлїб у горю, й воду в нуждї; і вчителї твої небудуть ховатись та й очі твої будуть бачити вчителїв твоїх;
21. І уші твої все будуть чути впомин їх позад тебе: Ось дорога, простуй нею! як би ви схибили вправо, чи схибили в лїво;
22. Тодї будуть ідоли в поволоцї срібній, та боввани в поволоцї золотій, - гидотою вам; ти повикидаєш їх, як погань, і казати меш: геть звідсї;
23. І дасть він дощ на насїннє твоє, що ним поле засїєш, і вроджай буде в тебе по нивах і тучен і сочен, а твій скот буде пастись тодї по широких лугах.
24. А воли та осли, що порають поле, їсти муть посолену пашу, очищену, та перевіяну лопатою.
25. І на всякій високій горі й на горбі високім забурчать бурчаки та потоки води в день великого побою, як упадуть башти.
26. І тодї засьвітить місяць сьвітлом сонця, а сьвітло соняшне буде всемеро яснїйше, як сьвітло сїмох днїв, - того часу, як Господь рани свойму люду перевяже, та погоіть синцї, йому завдані.
27. Ось іде, наче з далечезного краю, імя Господнє, горить гнїв у його, поломє страшно палає; уста його повні досади, язик його, мов огонь палючий;
28. Подих його - мов потопний потік, що до шиї сягає, щоб витратити невірних до нащаду; й буде в челюстях невірних узда, що веде ув облуд.