8. І хто ж то призначив Тирові таку долю, що колись роздавав вінцї, а купцї в його були, наче князями, крамарі ж його - дуками в землї?
9. Призначив се Господь Саваот, щоб понизити гординю славних, щоб впокорити знатних у землї.
10. Блукай же тепер, дочко Тирська, мов ріка, по землї; нема бо вже тобі перепони!
11. Він простяг руку свою понад море, затряс царства; Господь приказав, повалити твердинї Канаанські,
12. І сказав: Не будеш уже гуляти, ти, осоромлена дївице, дочко Сидонська! Вставай, переселяйся в Киттим, - хоч і там не мати меш спокою.
13. Ось земля Халдейська: давно того народу не було; се Ассур дав до його почин, заложив його з тих, що жили в пустинях, а вони побудували башти собі; - а й їх домівки повалено, та й в розвалища обернено.
14. О, ридайте, кораблї Тирські, бо спустошена ваша твердиня!
15. І буде в той час, що забудуть про Тир на сїмдесять років, - скільки звичайно один царь живе. По сїмдесятьох же роках станесь із Тиром таке, як сьпіваєсь про блудницю:
16. Возьми цитру, ходи по містї, ти, забута блуднице! Пригравай гарно, висьпівуй багато пісень, щоб тебе собі пригадали!
17. І станесь по скінченню сїмдесяти лїт, що Господь навідаєсь ласкою до Тиру; й знов почне він збивати достатки, та, мов та блудниця, вабити до себе всї краї на землї.
18. Та торгівля його й користї з її будуть присьвячуватись Господеві; не будуть ховати й складати їх у комори, а до тих, що живуть перед лицем Господнїм, буде переходити користь із торговлї його, щоб вони їли доситу та мали трівку одежу.